ПОРОЮ СЛОЖНО НАМ ПОНЯТЬ, ЗАЧЕМ НУЖНЫ БОЛЕЗНИ
И НЕМОЩИ, ОБИДЫ СУЖДЕНО НОСИТЬ
И ПОЧЕМУ НЕПРОСТО В ЭТОЙ ЖИЗНИ,
О МИЛОСТИ ПРИХОДИТСЯ У ГОСПОДА ПРОСИТЬ
ВЗЫВАТЬ И ДНЕМ И НОЧЬЮ, НЕУСТАННО
ВМЕСТО ТОГО ЧТО БЫ СПОКОЙНО, МИРНО СПАТЬ
И НАСЛАЖДАТЬСЯ ЖИЗНЬЮ, ЖИТЬ В ПОКОЕ
И ПЛОТЬ СВОЮ НИЧЕМ НЕ УТРУЖДАТЬ
ТАК МНОГО ЗАДАЕМ СЕБЕ ВОПРОСОВ
ЗА ЧТО? ЗАЧЕМ? А БОЛЬШЕ ПОЧЕМУ?
И НЕ НАХОДИМ МЫ ПОРОЙ ОТВЕТА
И ВНОВЬ МЫ ОБРАЩАЕМСЯ К НЕМУ
О, НАШ ГОСПОДЬ, ВЕЛИКИЙ, ВСЕМОГУЩИЙ
ТЫ НАМ СКАЗАЛ, ЧТО С НАМИ В ВСЯКИЙ ЧАС
ТЫ ИСКУПИЛ НАС ДРАГОЦЕННОЙ КРОВЬЮ
ТЫ ЗНАЕШЬ ВСЕ, ЗАБОТИШЬСЯ О НАС.
ТАК ПОЧЕМУ ЖЕ ПО ЛЮБВИ ТВОЕЙ БЕЗМЕРНОЙ
НЕ ОГРАДИШЬ НАС ОТ ПОТЕРЬ, БОЛЕЗНЕЙ И ТРЕВОГ
ЧТО Б КАЖДЫЙ, КТО НАШЕЛ В ТЕБЕ СПАСЕНЬЕ
СПОКОЙНО ЖИЗНЬЮ НАСЛАЖДАТЬСЯ МОГ?
ВОТ ПОТОМУ И НЕ ДАЮ ПОКОЯ
ЧТО Б НЕ ПОГРЯЗЛИ ВЫ В ЖИТЕЙСКОЙ СУЕТЕ
ВЕДЬ ВСЯКИЙ РАЗ, КОГДА ПРИХОДЯТ ИСПЫТАНИЯ
В МОЛИТВЕ ПРИБЛИЖАЕТЕСЬ КО МНЕ.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
