Плотно уложены камни обид,
Сверху – смолистая гордость.
Где-то болит, где-то и не болит,
Ты демонстрируешь бодрость.
А по тебе то и дело катком
Нужды, болезни, проблемы.
Выскочишь ты или вниз кувырком –
Вечная эта дилемма.
Но сквозь плотный бетон пробивается он –
Нежный, зеленый, ранимый.
Выбросил он белоснежный бутон.
Как же ты выжил, родимый?
Бережно я соберу в ладонь
Все семена твои.
Ими засею плотный бетон,
Не пожалею воды.
Будут взрывать груды камней
Молитвы и слезы мои,
Чтобы однажды среди скорбей
Твои семена проросли.
ЕЛЕНА ШАБЕЛЬСКАЯ,
ВЕРХНЕДНЕПРОВСК УКРАИНА
Познакомилась с Отцом лично в 1995г. С 2001г. служу Ему редактором христианской газеты, с 2003г. - в тюремном служении. e-mail автора:shalena_04@mail.ru
Прочитано 7480 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
