Часто наші шляхи неймовірно важкі:
Налягає пітьма і не світять зірки,
І душа як сліпа, і душа як глуха...
Повернися, Ісус, гине світ від гріха.
Повернися, молю, бо без Тебе життя
Мов захмарені дні, наче шлях в небуття.
Вірю я, тільки Ти на землі, повній зла,
Душі вирвеш з пітьми для добра, для тепла.
Мій Ісусе, себе віддаю я Тобі.
Мій Ісусе, я Твій і у щасті, й в журбі.
У любові Твоїй, і у силі Твоїй
Всім знедоленим я мир нестиму святий.
Прагну діло Твоє довести до кінця,
Прагну в небо ввійти, де оселі Отця.
Тільки Дух Твій мене до небес доведе.
О Ісусе, прийди, я чекаю Тебе.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Страх??? - Алла Пудовкина Это стихотворение написано о том, как мы живем пока не познаем Бога.. что с нами происходит... как мы разрушаем свою жизнь... И только в Иисусе мы вновь обретаем уверенность в жизни и можем вновь доверять... любить и помогать друг другу
Поэзия : Мы смеёмся в палате(стихи об абортах) - Варвара Скобарка В прошлом году лежала в псковской городской, в гинекологии.
26-го ноября был день выписки нашей послеоперационной палаты,
мы радовались этому с утра, готовились к отъезду, хлопотали...
И вдруг... какой-то бешеный наплыв абортниц... Но, что ещё ужаснее, все врачи, натягивая резиновые фартуки, минуя обычный обход своих больных, устремились в операционную, возле дверей которой сиротливо висел листок с призывом дать жизнь своему ребёнку...
